«Дерево мого життя»: допомогти тим, хто допомагає іншим

Здоров’я психічного стану особливо важливе для тих, хто пережив воєнні події, і надання ефективної психологічної допомоги може виявитися критично важливим чинником у процесі відновлення. Робота у затишних приміщеннях трьох міст Закарпаття підсилює доступність допомоги для тих, хто її потребує.

«Ми, команда професійних консультантів, психологів, психоаналітиків, психотерапевтів: символдраматистів, арттерапевтів, гештальт консультантів, тілесно-орієнтованих консультантів, ресурсно орієнтованих консультантів, надаємо психологічно консультативну допомогу в психологічно-ресурсному, освітньо-культурному просторі «ДЕРЕВО МОГО ЖИТТЯ». МИ Є для ВАС!» – саме із цих слів розпочинаю своє знайомство із благодійною організацією «Дерево мого життя». У затишних приміщеннях трьох міст Закарпаття – Ужгорода, Мукачева та Сваляви – щоденно найкращі фахівці проводять спрямовані на людей зустрічі та заходи. На людей, хто так чи інакше постраждав від війни. 

«З початком війни разом з колегою Ксенією-Терезою Тарнавською, кандидаткою у психотерапевти, створили проєкт психологічно ресурсного супроводу потерпілих від війни з росією. Цей проєкт народився не випадково, бо нічого випадкового у цьому житті не буває. Практично понад рік саме життя, обставини, події, що відбувались вели до цього. Суть нашого проєкту полягає в наданні групового очного психологічно ресурсного супроводу та підтримки усім потерпілим від війни упродовж певного циклу зустрічей. Йдеться про десяток їх, коли у групі 7-9 людей. Заняття може тривати 60-120 хвилин, в залежності від інтенсивності. Ресурсний супровід скерований на волонтерів, сім’ї військових, самих воїнів, вимушено переселені родини, які залишаються жити в області на довший період, дітей, батьки яких відправили сюди жити самих, рятуючи їхні життя, а також земляків-закарпатців, які потребують додаткової підтримки для відновлення своїх психоемоційних сил», – розповідає засновниця психологічно-просвітницького простору «Дерево Мого Життя» Любов Михайлюк. 

Ксенія-Тереза Тарнавська акцентує на меті «Дерева…»: покращення психоемоційного стану дітей (запобігання розвитку ПТСР тощо); психоедукація та покращення психоемоційного стану батьків, створення здорового сімейного середовища; психоемоційна підтримка людей похилого віку; допомога військовослужбовцям з врегулюванням психоемоційного стану (запобігання розвитку ПТСР тощо); допомога родинам військовослужбовців впоратися із труднощами при поєднанні та поверненні до мирного життя; психоемоційна підтримка волонтерів.  

З усмішкою спостерігаю за однією із традиційних щомісячних культурно-освітніх зустрічей в ужгородському просторі. Вона була присвячена особливому для серця кожного закарпатця напою – каві. Спершу дослідниця історії Ужгорода Тетяна Літераті розповіла присутнім про каву та кавозамінники, які споживали ужгородці у ХХ столітті. Згадали кав’ярню «Золотий ключик», інші міські кав’ярні, поділилися сімейними способами приготування кави. Після цього гостя простору, волонтерка і власниця популярної кав’ярні Лілія Лукеча розповіла про кавові тенденції й, готуючи при всіх особливу каву на гарячому піску, відповіла на численні запитання стосовно того, яку каву люблять закарпатці, чому споживають таку міцну та як можна в домашніх умовах приготувати цей напій на піску. 

«Далі ми куштували ароматну каву з прянощами, пригощалися печивом і багато розмовляли – вийшло надзвичайно тепло і смачно! Рекомендую щиро стежити за анонсами, аби не пропустити наступних цікавих зустрічей. Це дуже допомагає, адже коли ти весь час перебуваєш під тиском обставин, коли, здається, можеш упасти на ніс через втому, коли потрібно волонтерити, а не маєш ресурсу, то зустрічі в Дереві Мого Життя – рятують», – зазначила присутня на заході М. Петрова. 

Варто зазначити, що Тетяна Літераті є керівницею культурно-освітнього напряму благодійної організації, активно долучається до заходів простору: і екскурсії містом, і лекції, і участь у майстер-класах, розповідає про традиції тощо. Вона ж, зокрема, поділилася й досягненням одного з освітньо-культурних заходів з реабілітації військових. Так, напередодні різдвяно-новорічних свят воїни зліпили майже 15 кг кіфликів (солодощів із начинкою з варення). Такі заходи «Дерево Мого Життя» проводить регулярно, намагаючись щомісяця «витягувати» тих хлопців, які можуть покинути палату. «Восени ми проводили хлопцям екскурсії містом, тепер же, з погіршенням погоди, перейшли в приміщення. Цього разу звернулися з проханням провести майстерклас з приготування кіфликів до кондитерки Любові Керецман. Вирішили пекти кіфлики — традиційний закарпатський смаколик, хлопці радо погодилися, казали, що дуже давно нічого не готували», — розповіла Тетяна Літераті. «Робили їх з абрикосовим та сливовим варенням та горіховою начинкою. Був серед хлопців і один пекар, який спочатку сидів у кутку, в нього поранена нога, а потім не витримав і приєднався до інших. Сказав, що не може дивитися, як хлопці криво ліплять… Наш консультант з військової психології, який теж ліпив кіфлики з хлопцями, Павло Гудра, каже, що коли хлопці розговорюються, починають розказувати, що вони їли, як воювали, то це дуже хороший знак того, що їм комфортно і вони хочуть говорити. Щопонеділка Павло відвідує у шпиталях тих хлопців, які не можуть залишити ліжка і палати, спілкується з ними», — каже вона.

Наші воїни-захисники сьогодні потребують доброї психоемоційної підтримки та потужного рecурсу, щоб надалі знаходити мотивацію та внутрішні сили для захисту нашої держави упродовж практично уже дворічного виснажливого повномасштабного загарбання країною агресором-росією. Саме цю мотивацію та внутрішній ресурс отримують наші воїни на сталих психологічних групах підтримки та індивідуальному консультуванні у «Дереві Мого Життя». Сьогодні на постійній основі діє психологічний супровід кожного воїна, який перебуває на лікуванні у 4 медзакладах Ужгорода та Мукачева. Одна група психологічної підтримки для військових у просторі «Дерева…», які перебувають на лікуванні в Ужгороді. 2 групи психологічної підтримки для захисників, які перебувають на ротації та мотиваційні групи для тих військових, які мають від’їжджати на захист країни, народу.

Водночас у «Дереві…» діють на постійній основі групи психологічної підтримки для дружин військових, чоловіки яких на передовій; матерів військових, сини яких на передовій; дружин військових, чоловіки яких на лікуванні. Відкритими є групи психологічної підтримки для наших захисниць; для родин, які втратили рідну людину у цій війні; для родин, рідні яких пропали безвісти чи перебувають у полоні, а також для тих, хто пережив полон.

Є у просторі й активні групи, зокрема, охочі збираються на заняття зумбою. тренування із Валентиною Касич нині тривають двічі на тиждень. «Валентина Касич на заняттях із зумби дає нам змогу розслабитися, розкритися в латинському танці, де багато чуттєвості та плавності рухів. Ми вчилися робити гарні рухи руками! Хоча і ногами, і руками одночасно не завжди добре виходить, але… це танець і ми його творимо. Як хочемо, як вміємо, як танцюється. Кожна учасниця творить свій сольний танець…це круто! Також для старших панянок є заняття стречингом. Ми досліджували свої можливості гнучкості, витривалості, стрейчінгу суглобів…ой як це було добре! А корисно!», – зазначає учасниця занять Іванна Попович. 

Проводять у просторі й лекції, освітні зустрічі. На одну з останніх завітали студенти 1-ого і 2-ого курсів спеціальності «Міжнародна журналістика». Тематика зустрічі стосувалася правил та етикету спілкування з військовослужбовцями.

«Наше завдання – дати людям відчуття стабільності», – зазначають у «Дереві Мого Життя», і задля цього активно використовують усі інструменти такої соціальної технології, як групи самодопомоги (групова соціально-психологічна реабілітація). Як додають у Ресурсному центрі ГУРТ, котрий підтримував закарпатську БО, з групами підтримки Любов Михайлюк вперше мала досвід роботи у 2017 році в рамках проєкту, присвяченому реабілітації та абілітації родин учасників АТО. Той проєкт був спрямований на адаптацію військових, які повернулися з війни, до цивільного життя та членів їхніх родин – до нових умов. А опісля повномасштабного вторгнення почалася і велика робота. Так, створений на вимогу часу психологічно-освітній проєкт за півтора місяця став підґрунтям для створення у квітні 2022 року благодійної організації «БФ «Дерево Мого Життя». У команді проєкту працювали (і продовжують працювати) фахівці різних профілів.  

Під кінець календарного року 2023-и в ужгородському просторі разом із фахівчинею Мартою Михайлець провели підбиття підсумків одного з напрямів, зокрема, спілкувалися про фінансову грамотність, разом планували кар’єрні цілі та план професійного зростання на 2024 рік.

«А саме йшлося про: постановку карʼєрних цілей; планування професійного й фінансового зростання; можливості для монетизування своїх талантів; карʼєра, фриланс чи власна справа? Яка різниця і як нарешті обрати?; ефективна презентація себе на ринку праці. Анонс наступних подібних подій буде з 6 січня прийдешнього року», – зазначила Марта. 

Співзасновниця БО «БФ «Дерево мого життя» Любов Михайлюк резюмує: «Потенціал у взаємодопомоги – величезний. Одна із наших місій також – пояснити власну відповідальність: за свої дії у групі та поза її межами. На жаль, не усі готові до цього в суспільстві. Але це треба розвивати, цього треба навчати. Починати з психологічного просвітництва. Пояснювати, що важливо вміти просити про допомогу, що це не слабкість – а якраз крок відповідальної людини. Просить про підтримку той, хто хоче опанувати ситуацію, але розуміє, що не впорається самотужки. Людина в групі просить про таку підтримку (навіть якщо цього прямо і не озвучує) й отримує її. Зараз, у час війни, не рекомендовано займатися груповою психотерапією, оскільки психотерапія передбачає регрес. Людина занурюється в глибинні проблеми, а це обмежує її рішучість у діях. Психологічно-ресурсні групи та групи самодопомоги скеровані на тут і зараз. Вони для того, щоб зрозуміти, в якому ти стані, від чого ти можеш відштовхнутися, які маєш внутрішні й зовнішні ресурси. Мета роботи таких груп – щоб людина після групи могла підтримувати своїх рідних, близьких, колег. Маючи ресурс, вона буде корисною у своїй громаді, захоче розвивати те середовище, в якому проживає. Для успішної групової соціально-психологічної реабілітації важливо розуміти всі ці внутрішні механізми та взаємозв’язки, бо вони пояснюють суть роботи групи психологічної підтримки».

Усю інформацію про заходи, анонси та як долучитися до груп в Ужгороді, Мукачеві та Сваляві можна отримати на фейсбук сторінках осередків «Дерева мого життя»:

Ужгород 

Мукачево 

Свалява 

А також в Телеграм-каналі, де є розклади осередків та анонси усіх подій та заходів, що провадить БО «БФ «Дерево Мого Життя» в Закарпатті.

Довідка. Матеріал підготовлено та опубліковано в рамках проєкту “Активна Громада: право вибору”, який підтримується Національним Демократичним Інститутом (NDI) за фінансування наданим Агентством США з Міжнародного Розвитку.

Примітка. Місія “Активної Громади”: досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту “Республіка”. Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Авторка: Олександра Артюхіна, комунікаційна координаторка ВІ “Активна Громада” у м. Ужгород

Джерело – ag.com.ua